Економна експлуатація системи опалення
Для підтримування економної роботи системи опалення необхідно постійно контролювати і періодично встановлювати температуру води на виході з котла за допомогою терморегулятора котла.
Температура води в котлі регулюється залежно від температури навколишнього середовища, відповідно до бажаної температури повітря в приміщеннях.
Практичні межі регулювання лежать між мінімальною температурою +45°С і максимально допустимою температурою води в котлі +90°С.
Не рекомендується встановлювати ручку регулювання терморегулятора котла на максимальну позначку, оскільки внаслідок допустимої похибки індикатора температури і самого терморегулятора фактична температура води в котлі при такому положенні ручки регулювання може сягнути понад +90°С і в теплообміннику може початись процес пароутворення - а це недопустимо.
Також не рекомендується експлуатувати котел при температурі води в зворотному трубопроводі на вході в котел нижче +40°С (нижче "точки роси"), бо тоді на стінках теплообмінника буде утворюватися агресивний конденсат.
Для створення комфортних умов в окремих приміщеннях використовуються радіаторні регулювальні термостатичні вентилі (радіаторні термостати).
Вони монтуються перед радіаторами (замість запірних кранів), мають регулювальну головку, проградуйовану в градусах Цельсія, за допомогою якої можна задавати у приміщенні будь-яку температуру.
Термостатичний регулятор керує припливом води в радіатор залежно від заданої споживачем температури в приміщенні.
Щоб досягти економної роботи системи опалення, можна застосовувати автоматичний цикл обігрівання залежно від потреби і присутності мешканців у будинку, тобто програмування і підтримування температурного режиму за допомогою програматорів, контролерів, погодних регуляторів, кімнатних терморегуляторів і систем управління котлами.
Програмний цикл обігрівання залежить від здатності будинку акумулювати тепло та від внутрішнього розпорядку дня чи потреб мешканців. За деякими даними, вартість обігрівання будинку з використанням програмованої регулювальної автоматики в чотири рази нижча, ніж в будинках з системами опалення без такої автоматики.
Температура води в котлі регулюється залежно від температури навколишнього середовища, відповідно до бажаної температури повітря в приміщеннях.
Практичні межі регулювання лежать між мінімальною температурою +45°С і максимально допустимою температурою води в котлі +90°С.
Не рекомендується встановлювати ручку регулювання терморегулятора котла на максимальну позначку, оскільки внаслідок допустимої похибки індикатора температури і самого терморегулятора фактична температура води в котлі при такому положенні ручки регулювання може сягнути понад +90°С і в теплообміннику може початись процес пароутворення - а це недопустимо.
Також не рекомендується експлуатувати котел при температурі води в зворотному трубопроводі на вході в котел нижче +40°С (нижче "точки роси"), бо тоді на стінках теплообмінника буде утворюватися агресивний конденсат.
Для створення комфортних умов в окремих приміщеннях використовуються радіаторні регулювальні термостатичні вентилі (радіаторні термостати).
Вони монтуються перед радіаторами (замість запірних кранів), мають регулювальну головку, проградуйовану в градусах Цельсія, за допомогою якої можна задавати у приміщенні будь-яку температуру.
Термостатичний регулятор керує припливом води в радіатор залежно від заданої споживачем температури в приміщенні.
Щоб досягти економної роботи системи опалення, можна застосовувати автоматичний цикл обігрівання залежно від потреби і присутності мешканців у будинку, тобто програмування і підтримування температурного режиму за допомогою програматорів, контролерів, погодних регуляторів, кімнатних терморегуляторів і систем управління котлами.
Програмний цикл обігрівання залежить від здатності будинку акумулювати тепло та від внутрішнього розпорядку дня чи потреб мешканців. За деякими даними, вартість обігрівання будинку з використанням програмованої регулювальної автоматики в чотири рази нижча, ніж в будинках з системами опалення без такої автоматики.