Система опалення
Опалювальні котли можуть працювати в системах обігрівання приміщень з природною (гравітаційною) циркуляцією теплоносія і в системах з примусовою помповою циркуляцією.
В сучасному житловому будівництві найчастіше використовується двотрубна закрита система циркуляції з помпою, встановленою на подаючому або зворотному трубопроводах.
Перший варіант застосовується переважно для великих розбудованих систем опалення, бо в такому випадку досягається кращий розподіл тиску.
Систему опалення з природною циркуляцією теплоносія можна встановлювати в будівлях з індивідуальною котельнею з радіусом дії до 50 м і вертикальною віддаллю від центра котла до центра нагрівального приладу першого поверху не менше 3 м.
Рух теплоносія в системах з природною циркуляцією забезпечується різницею тисків в подаючому та зворотному трубопроводах внаслідок різної питомої ваги нагрітого і охолодженого теплоносія.
Через малу різницю тисків необхідно забезпечувати якнайменші втрати тиску в трубопроводах, що призводить до збільшення діаметрів трубопроводів і запірної арматури.
В сучасних умовах, коли першочерговою проблемою є економія паливно-енергетичних ресурсів, рекомендується нові системи опалення виконувати з примусовою помповою циркуляцією теплоносія, а існуючі гравітаційні системи реконструювати під примусову циркуляцію.
Використання циркуляційної помпи з котлами будь-якої потужності сприяє більш швидкому і рівномірному нагріванню системи, запобігає втратам потужності котла на подолання опору циркуляції теплоносія, дозволяє зберегти необхідний рівень циркуляції при значно менших діаметрах трубопроводів та істотно знизити інерційність системи.
Це дає змогу найефективніше використовувати можливості сучасних котлів з високим ККД, що в кінцевому результаті суттєво заощаджує паливо і кошти споживача.
Підключаючи котел до системи опалення, необхідно виконати її захист.
Систему закритого типу з примусовою циркуляцією теплоносія слід обладнати відповідним компенсатором об'єму (мембранним розширювальним бачком), запобіжним клапаном, манометром і розповітрювачем.
Ці елементи захищають котел, тому їх необхідно встановити якомога ближче до нього.
Між ними і котлом не можна встановлювати іншої запірної арматури (зворотних клапанів, фільтрів, відсікальних вентилів). Це не стосується розповітрювачів.
Систему відкритого типу слід обладнати відкритим атмосферним розширювальним бачком.
На трубі, що з'єднує котел з розширювальним бачком, а також на переливному патрубку розширювального бачка не можна встановлювати вентилів.
Об'єм розширювального бачка залежить від об'єму системи опалення і від температури теплоносія.
Щоб запобігти розриву котла у гравітаційних системах опалення з одним котлом, не дозволяється встановлювати запірні пристрої, які блокують циркуляцію води через котел і зв'язок системи опалення з атмосферою через розширювальний бачок.
Не дозволяється також розпалювати котел, якщо в розширювальному бачку або подаючому стояку замерзла вода.
У двотрубних системах опалення, в разі встановлення біля кожного нагрівального приладу регулювальних вентилів, не можна повністю перекривати їх одночасно, оскільки при цьому припиняється циркуляція води через котел.
Якщо в гравітаційній системі опалення більше одного котла, на зворотному трубопроводі встановлюється пробковий кран або паралельна засувка.
Щоб запобігти припиненню циркуляції води і виходу котла з ладу, не можна допускати його функціонування з незаповненою або не повністю заповненою системою опалення. Не допускати зменшення рівня води в розширювальному бачку нижче 1/4 його висоти. Необхідно періодично поповнювати систему водою. Наповнювати систему холодною водою треба повільно і без зупинок, щоб запобігти заповітрюванню системи.
Розширювальний бачок встановлюється в найвищій точці гравітаційної системи.
В ньому повинен бути постійно відкритим переливний патрубок. Трубопроводи в опалюваних приміщеннях треба прокладати відкрито: це також покращує циркуляцію за рахунок охолодження води в трубах, розташованих вище котла, і підвищує гідростатичний напір.
Ізолюють тільки головний подаючий стояк від котла, що також збільшує гідростатичний напір в системі та зменшує виділення тепла у приміщення з котлом.
Щоб максимально зменшити неефективні тепловтрати, необхідно теплоізолювати і трубопроводи, що прокладаються у приміщеннях, які не обігріваються (на горищах, в гаражах, підвалах тощо).
Трубопроводи систем опалення виконують зі сталевих, мідних, пластикових та металопластикових труб.
Три останні, завдяки низці переваг, особливо при монтуванні закритих систем з примусовою циркуляцією, набувають дедалі більшої популярності та витісняють традиційні сталеві системи.
Горизонтальні трубопроводи гравітаційної системи опалення треба прокладати з нахилом за напрямком потоку води.
Величина нахилу повинна бути не меншою від 10 мм на одному погонному метрі труби.
При неправильному монтажі трубопроводів утруднюється або й взагалі відсутня циркуляція води в системі, внаслідок чого різниця температур на вході і виході з котла буде завищеною (понад 20°С), на стінках теплообмінника може утворюватись конденсат ("потіння котла").
Котел підключається до системи опалення за допомогою різьбових або фланцевих з'єднань.
Зварювальні з'єднання забороняються.
Під'єднання не повинно супроводжуватись натягом труб.
Щоб зливати воду із системи, в найнижчій її точці встановлюється спускний вентиль або різьбова пробка.
Система заповнюється водою через спускний або заливний вентиль.
<br />
Відбір гарячої води для побутових потреб безпосередньо із системи опалення не допускається.
Для цього використовується двофункційний (двоконтурний) опалювально-водогрійний котел або в системі опалення з однофункційним опалювальним котлом встановлюється спеціальний ємкісній водонагрівач (бойлер) чи пластинчастий теплообмінник.
Якщо котел працює з бойлером, то в закритій системі опалення рекомендується виділяти окремий контур для підготовки гарячої води із застосуванням окремої циркуляційної помпи для цього контуру.
В сучасному житловому будівництві найчастіше використовується двотрубна закрита система циркуляції з помпою, встановленою на подаючому або зворотному трубопроводах.
Перший варіант застосовується переважно для великих розбудованих систем опалення, бо в такому випадку досягається кращий розподіл тиску.
Систему опалення з природною циркуляцією теплоносія можна встановлювати в будівлях з індивідуальною котельнею з радіусом дії до 50 м і вертикальною віддаллю від центра котла до центра нагрівального приладу першого поверху не менше 3 м.
Рух теплоносія в системах з природною циркуляцією забезпечується різницею тисків в подаючому та зворотному трубопроводах внаслідок різної питомої ваги нагрітого і охолодженого теплоносія.
Через малу різницю тисків необхідно забезпечувати якнайменші втрати тиску в трубопроводах, що призводить до збільшення діаметрів трубопроводів і запірної арматури.
В сучасних умовах, коли першочерговою проблемою є економія паливно-енергетичних ресурсів, рекомендується нові системи опалення виконувати з примусовою помповою циркуляцією теплоносія, а існуючі гравітаційні системи реконструювати під примусову циркуляцію.
Використання циркуляційної помпи з котлами будь-якої потужності сприяє більш швидкому і рівномірному нагріванню системи, запобігає втратам потужності котла на подолання опору циркуляції теплоносія, дозволяє зберегти необхідний рівень циркуляції при значно менших діаметрах трубопроводів та істотно знизити інерційність системи.
Це дає змогу найефективніше використовувати можливості сучасних котлів з високим ККД, що в кінцевому результаті суттєво заощаджує паливо і кошти споживача.
Підключаючи котел до системи опалення, необхідно виконати її захист.
Систему закритого типу з примусовою циркуляцією теплоносія слід обладнати відповідним компенсатором об'єму (мембранним розширювальним бачком), запобіжним клапаном, манометром і розповітрювачем.
Ці елементи захищають котел, тому їх необхідно встановити якомога ближче до нього.
Між ними і котлом не можна встановлювати іншої запірної арматури (зворотних клапанів, фільтрів, відсікальних вентилів). Це не стосується розповітрювачів.
Систему відкритого типу слід обладнати відкритим атмосферним розширювальним бачком.
На трубі, що з'єднує котел з розширювальним бачком, а також на переливному патрубку розширювального бачка не можна встановлювати вентилів.
Об'єм розширювального бачка залежить від об'єму системи опалення і від температури теплоносія.
Щоб запобігти розриву котла у гравітаційних системах опалення з одним котлом, не дозволяється встановлювати запірні пристрої, які блокують циркуляцію води через котел і зв'язок системи опалення з атмосферою через розширювальний бачок.
Не дозволяється також розпалювати котел, якщо в розширювальному бачку або подаючому стояку замерзла вода.
У двотрубних системах опалення, в разі встановлення біля кожного нагрівального приладу регулювальних вентилів, не можна повністю перекривати їх одночасно, оскільки при цьому припиняється циркуляція води через котел.
Якщо в гравітаційній системі опалення більше одного котла, на зворотному трубопроводі встановлюється пробковий кран або паралельна засувка.
Щоб запобігти припиненню циркуляції води і виходу котла з ладу, не можна допускати його функціонування з незаповненою або не повністю заповненою системою опалення. Не допускати зменшення рівня води в розширювальному бачку нижче 1/4 його висоти. Необхідно періодично поповнювати систему водою. Наповнювати систему холодною водою треба повільно і без зупинок, щоб запобігти заповітрюванню системи.
Розширювальний бачок встановлюється в найвищій точці гравітаційної системи.
В ньому повинен бути постійно відкритим переливний патрубок. Трубопроводи в опалюваних приміщеннях треба прокладати відкрито: це також покращує циркуляцію за рахунок охолодження води в трубах, розташованих вище котла, і підвищує гідростатичний напір.
Ізолюють тільки головний подаючий стояк від котла, що також збільшує гідростатичний напір в системі та зменшує виділення тепла у приміщення з котлом.
Щоб максимально зменшити неефективні тепловтрати, необхідно теплоізолювати і трубопроводи, що прокладаються у приміщеннях, які не обігріваються (на горищах, в гаражах, підвалах тощо).
Трубопроводи систем опалення виконують зі сталевих, мідних, пластикових та металопластикових труб.
Три останні, завдяки низці переваг, особливо при монтуванні закритих систем з примусовою циркуляцією, набувають дедалі більшої популярності та витісняють традиційні сталеві системи.
Горизонтальні трубопроводи гравітаційної системи опалення треба прокладати з нахилом за напрямком потоку води.
Величина нахилу повинна бути не меншою від 10 мм на одному погонному метрі труби.
При неправильному монтажі трубопроводів утруднюється або й взагалі відсутня циркуляція води в системі, внаслідок чого різниця температур на вході і виході з котла буде завищеною (понад 20°С), на стінках теплообмінника може утворюватись конденсат ("потіння котла").
Котел підключається до системи опалення за допомогою різьбових або фланцевих з'єднань.
Зварювальні з'єднання забороняються.
Під'єднання не повинно супроводжуватись натягом труб.
Щоб зливати воду із системи, в найнижчій її точці встановлюється спускний вентиль або різьбова пробка.
Система заповнюється водою через спускний або заливний вентиль.
<br />
Відбір гарячої води для побутових потреб безпосередньо із системи опалення не допускається.
Для цього використовується двофункційний (двоконтурний) опалювально-водогрійний котел або в системі опалення з однофункційним опалювальним котлом встановлюється спеціальний ємкісній водонагрівач (бойлер) чи пластинчастий теплообмінник.
Якщо котел працює з бойлером, то в закритій системі опалення рекомендується виділяти окремий контур для підготовки гарячої води із застосуванням окремої циркуляційної помпи для цього контуру.